Багата і щедра народна творчість Закарпаття. Впродовж багатьох років фольклористи збирають безцінні скарби, що їх прості люди творили, і з уст в уста передавали, зберігаючи для нащадків казки, які вчать добру, коломийки, що додають настрою, легенди, перекази і прислів’я, котрі відображають мудрість людського мислення. Вже ніби все зібрано і надруковано, але, насправді, фольклористів чекає ще чимало роботи, бо усна народна творчість невичерпна.
Здавалось би, засоби масової інформації та інтернет відіграли вирішальну роль у витісненні таких популярних на Закарпатті пісень як коломийки, але це не зовсім так. Безумовно, теперішня молодь потребує сучасної музики, стиль якої далекий від закарпатських мініатюр, але й останні залишаються улюбленими піснями горян. Доказом цього є хоча б той факт, що на багатьох молодіжних дискотеках у селах області, поряд з поп- і рок-музикою, звучать коломийки. Записи з сучасною обробкою цих пісень користуються попитом, а майже жодна програма фестивалів обласного рівня не обходиться без них.
Народну любов до коломийок зберегли верховинські весілля. Хоча зараз на ці радісні свята рідко запрошують троїсті музики, але дворядкові народні пісні не були остаточно витіснені сучасними. Оскільки весілля – це веселе скупчення людей різного віку, то коломийка стала ідеальною піснею, яка здатна задовольнити як молодих, так і старших верховинців.
Закарпатські коломийки неодноразово видавалися окремими збірниками у Ужгороді, Львові, Києві і, навіть, закордоном.
Доктор філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта коломийки збирає усе життя. Він видав цілий ряд книжок з мініатюрними закарпатськими піснями. Фольклорист щоденно співає коломийки, бо має гарний голос, пропагує їх на обласному радіо і телебаченні. Іван Хланта об’їздив усі села Закарпаття, де зібрав тисячі пісень. Він стверджує, що край багатий талановитими співаками, від яких записав значну кількість мініатюр, що вийшли окремими книгами чи збірниками.
«Серед різноманіття тем, окреме місце посідають коломийки про природу. Горяни завжди відчували особливий зв’язок з усім Божим творінням, тож це не могло не відобразитися у їхніх піснях», – каже директор Інституту еколого-релігійних студій Олександр Бокотей.
Кожне гірське село Закарпаття має свої коломийки. Приємно, що народна пісенність краю не залишилася простим описом в наукових працях фольклористів, а знайшла своє місце у сучасній багатогранній культурі. Але роботи для фольклористів вистачить й надалі. Інститут еколого-релігійних студій в майбутньому планує зібрати закарпатські коломийки природоохоронного і релігійного змісту та видати їх окремим збірником.
Інформаційна служба ІЕРС