День Святого Миколая — час вшанування пам’яті християнського святого Миколая Мирлікійського (Чудотворця). Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями та вкидають їх у поштову скриньку або кладуть на вікно.
Після виходу книг Джоан Роулінг про юного чарівника Гаррі Поттера «совиний бум» захопив весь світ. Поштова служба у світі чарівників відрізняється тим, що листи, газети, різні повідомлення та посилки розносять сови.
Закарпатські школярі відвідали Волонтерський центр «Кожен може допомогти», щоб передати через вихованця центру хатнього сичика листи для Миколая. Разом з тим експерт Інституту еколого-релігійних студій Леонід Покритюк розповів дітям про біологічні особливості сов, про їх уподобання і вразливість. Розглядаючи інформаційні стенди, учні ознайомились з великим совиним сімейством.
На території України гніздяться три види сичів: Горобиний (Glaucidium passerinum), Волохатий (Aegolius funereus) і Хатній сич (Athene noctua). Перші два мешкають у лісах тайгового типу. Третій зустрічається у відкритому степу, в садах і парках навколо міст і сіл.
Хатній сич – істота мила і симпатична. Невеликий розмір тіла, пухке і м’яке оперення, округла форма голови. На відміну від інших сичів, лісу він уникає. Охоче селиться на горищах, вежах, дзвіницях, тощо. Багата уява зробила хатнього сича символом мудрості: саме хатній сич став совою Афіни Паллади і Мінерви. А в науковій назві сича залишилося ім’я Афіна.
Задобрений смаколиками – мишками, наш пернатий улюбленець охоче позував та фотографувався.
Сови не дарма належать до найбільш таємничих та загадкових птахів. Прихований нічний спосіб життя, «розумний» погляд, безшумний політ, проникливий голос завжди вражали людську уяву. Цих птахів шанували, асоціювали із богами та героями, вони стали символом мудрості. У багатьох казках та легендах сови виступають радниками, проникливими птахами, вісниками, носіями незвичайних знань.
Однак, з іншого боку, ці якості змушували людей не лише обожнювати їх, а й боятися, що зробило сов у деяких культурах символами ночі та смерті. У теперішній час майже всі види сов потребують охорони і допомоги з боку людини.
Присутні з великим інтересом розглядували пелетки – відригнуті неперетравлені рештки, які складаються з шерсті та кісток гризунів. Можливість подивитись на сову зблизька, доторкнутись чи навіть взяти до рук зароджують інтерес до птахів та формують бережне ставлення до природи. Таке емоційне знайомство з птахами вчить дітей розуміти вразливість сови перед людиною, бачити її користь для довкілля, а не дивитись на них, як на вісників нещастя.
Захід проведено у рамках співпраці Institute of Ecological and Religious Studies- IERS (керівник Alexander Bokotey) з Союзом охорони природи Німеччини (NABU Bundesverband , NABU International), координатори проєкту Ivan Tymofeiev (NABU), Nataliya Kulya (IERS).
Інформаційна служба IERS