РІШЕННЯ

Міжнародної наукової конференції “Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи”,  що відбулася 14–17 червня 2007 р. у м. Ужгород на базі Ужгородської Богословської Академії імені Блаженного Теодора Ромжі

 

Ініціатором проведення конференції виступила Комісія з екології і мігрантів Конференції Римсько-Католицьких єпископів України. Пізніше, як співорганізатори до неї долучилися кафедра католицької соціальної етики університету Людвіга Максиміліана (м. Мюнхен), Трудова спілка уповноважених з навколишнього середовища німецьких дієцезій, Німецький федеральний фонд з навколишнього середовища, Мукачівська греко-католицька єпархія, Ужгородський національний університет, Екологічний центр Івано-Франківської Єпархії УГКЦ, Державне управління охорони навколишнього середовища у Закарпатській області, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області.

В роботі конференції взяли участь ієрархія та представники Римо-Католицької Церкви, Української Греко-католицької Церкви, Мукачівської греко-католицької єпархії, Української Православної Церкви Московського Патріархату, Закарпатської Реформатської Церкви, Європейської Християнської Екологічної Мережі (ECEN), Духовного управління мусульман України, головного раббинату України, вчені-екологи, богослови, працівники освіти, представники влади, провідних громадських організацій та державних структур у галузі охорони навколишнього середовища. Всіх їх об’єднали спільні екологічні проблеми, які становлять реальну загрозу для життя людини та відповідно потребують невідкладного пошуку шляхів їх вирішення.

На пленарних засіданнях конференції було акцентовано увагу на таких питаннях і проблемах: досвід співпраці Церкви у Західній Європі у справі збереження довкілля; екологічний менеджмент церков у Західній Європі; відповідальність за Створіння – як основоположна вимога християнської моралі; екологія пневматосфери (антропологічний дискурс); можливості Церкви у подоланні екологічної кризи; релігія і екологія – джерела екологічної етики і моралі, важелі збалансованого розвитку людства; довкілля і духовність; мистецтво як засіб реалізації природоохоронних ідей.

В межах пленарних засідань та круглих столів конференції було констатовано факт спільної відповідальності за природнє довкілля та його критичний стан в сучасності. Глобальній екологічній кризі сьогодні можна ефективно протиставитись тільки на основі глобалізації нашої відповідальності за створіння-природу. Всі разом і кожен зокрема покликані вкласти свій автентичний вклад у справу збереження Божого створіння-природи та майбутнього людства на землі.

“Пошанувати природу означає пошанувати Творця” – підкреслив у своєму вітанні до учасників конференції глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар. Більше того, безвідповідальне руйнування природи Церква трактує як соціальний гріх, який кричить до неба (див. Іван Павло ІІ. Апостольський лист Ecclesia in America, 56), адже, руйнуючи природу, людина стає на поріг самознищення. В цьому сенсі необхідним є “екологічне навернення”, складовими частинами якого має бути добра внутрішня постанова оберігати створіння-природу, а також належні знання, як це збереження можна практично реалізувати.

Учасники конференції оцінили важливий досвід у справі збереження природнього довкілля, яким поділились представники християнських природо-захисних організацій та відповідних структур Церкви Німеччини та Австрії.

Кульмінаційним пунктом конференції стала спільна екуменічна молитва представників ієрархії християнських Церков та інших релігій за збереження Божого створіння-природи. На заключному засіданні конференції була обрана група фахівців від всіх представлених на конференції організацій для вироблення спеціального рішення, яке було підготовлене, обговорене й затверджене. У цьому рішенні зроблені наступні висновки, настанови і рекомендації:

1. Визнати, що об’єднання зусиль Церкви, наукових і освітянських установ, державних та громадських організацій є сьогодні надзвичайно важливим і актуальним при вирішенні місцевих, національних, регіональних і глобальних проблем збереження Природи, Біосфери, та забезпечення безпеки людства.
2. Для реалізації такого об’єднання необхідно:

а) Створити координаційний Центр з реалізації ідей та рішень конференції.

б) Створити постійно діючі робочі групи при Католицькій Церкві, які б ініціювали у власних структурах зусилля, направлені на збереження природнього середовища, а також координували співпрацю у цій сфері з іншими церквами та релігіями, науковими інституціями, громадськими організаціями, державними структурами.

в) Створити постійно діючу робочу групу при Ужгородській Богословській Академії імені Блаженного Теодора Ромжі, Ужгородському національному університеті і Національному авіаційному університеті для розробки програми співпраці світських і церковних навчальних закладів у галузі підвищення екологічної етики і культури.

г) Рекомендувати освітньо-формаційним закладам Церков впровадити в навчальні програми предмет богословської екологічної етики, що сприяло б більш комплексному усвідомленню відповідальності душпастиря за природнє довкілля.

д) Вважати, що формування відповідальності мирян за створіння-природу має знайти своє властиве місце в рамках душпастирської діяльності Церков у потрійному вимірі: катехизи, літургії та дияконії.

є) Церкви та релігії повинні власним прикладом підтверджувати своє соціально-екологічне вчення, здійснюючи практичні екологічні заходи: в галузі заощадження енергії, раціонального використання водних ресурсів, безпечного поводження з відходами, та ін.

ж) Для ефективної реалізації пунктів г), є), ж) робочій групі при УжБА, УжНУ і НАУ допомогти у підготовці навчальних програм з екологічної етики і планів практичних дій щодо охорони довкілля.

з) Доповнити концепцію екологічної освіти Ураїни положеннями про необхідність посилення співпраці світської системи освіти з релігійною освітою.

і) Скоригувати плани заходів Всеукраїнського Товариства охорони природи і Всеукраїнської екологічної Ліги з врахуванням ідей і рішень конференції.

3. Рекомендувати підтримати рішення Міжнародної наукової конференції “Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи” центральним і місцевим органам влади та сприяти подальшій співпраці науковців, церков та релігій, громадських та державних організацій в галузі охорони довкілля у вирішенні важливих екологічних проблем.
4. Рекомендувати представникам державних і громадських організацій, релігій і церков України, науковцям, освітянам, при вирішенні розглянутих на конференції проблем опиратися на найновітнішу інформацію, представлену в стратегічному документі “Екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку”, який професійно підготовлений у 2006 – 2007рр. урядовцями, політиками, вченими, практиками, представниками громадськості за підтримки ПРООН і схвалений 14 червня 2007 на спеціальній презентації.
5. Рекомендувати організаційному комітету конференції опублікувати матеріали конференції окремою збіркою, а також оприлюднити інформацію про конференцію у ЗМІ та в наукових виданнях. Рекомендувати також широко пропагувати ідеї конференції представникам культури – художникам, музикантам, архітекторам, літераторам.
6. Розіслати рішення конференції: предстоятелям Церков та релігій, НАНУ, Секретаріату президента, Кабінету міністрів, до Верховної Ради, до Міністерства охорони навколишнього середовища, Міністерства у справах надзвичайних ситуацій, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, МОН та Комітету в справах церков і релігій.

 

Доцент Олександр Бокотей,

вчений секретар конференції

 

Голова комісії по екології і мігрантам

Конференції Римсько-Католицьких єпископів України,

єпископ Мукачівської дієцезії Антал Майнек