«Наша природа, тут під Карпатами, є великим Божим даром. На цей час це найцінніше, що ми можемо мати. І мало б бути зроблено все, щоб її зберегти», – ці слова покійного Владики Мілана Шашіка, точно ілюструють те, чим займається Інститут еколого-релігійних студій в Ужгороді.
Днями тут відбулася масштабна подія – «Церква та громадські організації разом задля екоосвіти в національних парках» (менеджер проекту Іван Тимофеєв). Робоча зустріч відбулася в рамках проекту Союзу охорони природи Німеччини (НАБУ). У ній взяли участь експерти NABU, IERS, Апостольський Адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії та голова комісії з питань екології єпархії Преосвященний владика Ніл (Лущак) ЧБМ, представники національних парків, науковці та дослідники з питань екології.
Мета проекту – поширення ідеї про цінність природи Карпат і необхідність її захисту, як важливої складової природи Європейського континенту. Адже природа немає кордонів.
– Сьогодні маємо унікальний захід, особливо враховуючи пандемічні часи, – розповідає Олександр Бокотей, керівник Інституту еколого-релігійних студій. – До нас приїхали гості із Синевирського національного парку, Карпатського біосферного заповідника, Ужанського НПП, а також з національного природного парку «Зачарований край». Це фахівці з питань екологічної освіти. Вони надзвичайно багато роблять, для поглиблення екологічної свідомості населення на природно-заповідних територіях. Завдання нашого проекту – церква та неурядові громадські організації задля екопросвіти на території національних парків. В рамках цього ми передбачили безліч цікавих заходів. Варто зазначати, що проект миреалізуємо з 2016 року за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини на території нацпарків. Взагалі природно-заповідний фонд Карпат є важливим для європейців, оскільки там збереглося близько 40% великих хижих ссавців: медведів, вовків, рисів. Також у Карпатах збереглися залишки пралісів. Це є цінність для всієї Європи. Природна спадщина надзвичайно важлива для всього континенту. Утім, в нацпарках є і проблеми: сміття, збереження біорізноманіття. В основі всього цього лежить екологічна культура, яку потрібно підвищувати. Тож власне завдання Інституту еколого-релігійних студій полягає у поєднанні екологічної роботи з духовною. Інститут намагається вивчати питання екотеології та знаходити їй практичне застосування.
– Щоб не тільки говорити, що Бог створив світ, а людину поставив, над усім живим. А про те, як навчити людину керувати природою на благо, а не руйнувати, щоб зберегти екологічний баланс. Церква для цього дає духовну складову. Адже людина без духовності стає некерованою. А церкві, в свою чергу, треба повчитися екологічних знань, – зазначив під час заходу Михайло Біланич, секретар Міжрелігійного природоохоронного громадянського форуму Східної Європи (IRCEF). Досить цікавими були виступи керівників нацпарків Закарпаття, які розповіли про те, з якими проблемами стикаються під час роботи і наскільки важливою складовою є екопросвіта.
– Наш парк досить молодий, йому всього 12 років. Утім, у нас є унікальні об’єкти, які є ядром нацпарку, – розповідає в.о. директора НПП «Зачарований край» Василь Фенич. – Мова йде про екосистеми пралісів, високогірне болото, заказник «Смерековий камінь». Навколо ростуть букові деревостани, які теж є не менш унікальними. Нацпарк активно відвідують туристи. Щоправда, пандемія внесла свої корективи. Звісно, що співпраця із різними громадськими організаціями для нас дуже цінна, особливо, що стосується виховання молоді. Ми знаємо, як ставляться до природи за кордоном, а от в Україні такого відношення немає. Тож зараз стоїть питання від садочків і до шкіл прищеплювати любов до природи і берегти її. Бо людина вже так натиснула на екологію, що та вже не витримує такої навантаження. Загалом, представники духовенства наголошують на тому, що церква мусить бути на передовій, щодо збереження екології.
– Церква дивиться на природу, як на те, що вийшло із рук Господа Бога, – розповідає Преосвященний владика Ніл Лущак, – Особливо наша Срібна Земля, з нашими Карпатами, з Боржавою, зі Свидовцем. З тим усім, чим ми можемо милуватися. Це все Боже творіння. Адже Бог сказав, ще в Едемському саду, що одне із покликань людини – піклуватися про Землю. Також потрібно старатися виховувати дітей змалечку любити й оберігати природу. Адже у кожного з нас три мами: наша рідна Земля, наша мама з утроби якої ми прийшли на цей світ, а також Пречиста Діва Марія, яка народила нас для небесного життя.
Експерти Інституту еколого-релігійних студій наголошують на тому, що потрібно зробити усе можливе для того, щоб ситуація з екологічною освітою в Україні змінилася у позитивний бік. Для цього потрібно працювати не покладаючи рук, аби виховати молоде покоління, яке буде любити та берегти свою країну.
Христина БІКЛЯН
