«Природа – наче Божий дім. Це нас надихає, але водночас зобов’язує бути відповідальними до творіння Господніх рук», – у цьому переконаний отець Ігор Бембило, який сьогодні є гостем Інституту еколого-релігійних студій та радо ділиться з нами важливими думками.
Отець Ігор служить в одному з найбільш віддалених поселень Закарпаття Свободі, що в Синевирській громаді Хустського району. Він є настоятелем Спасо-Преображенського храму і нашим партнером.
Громада священика розкидана по горах. Найбільш віддаленим присілком цього приходу є Верхня Буковинка, що знаходиться на висоті понад 1100 метрів над рівнем моря. Там, в оточенні мальовничої природи, живуть три десятки горян. До них отець Ігор навідується частенько.
«Там неймовірна краса природи. Приємно, що будні не заглушили у місцевих жителів сприйняття цієї краси. І тут ми маємо нагоду вчергове пересвідчитися у безмежній силі Бога, який усе це створив. Я народився у Синевирській Поляні, неподалік Свободи і Верхньої Буковинки, і тут Бог судив мені служити. Через це я безмежно щасливий. Часто буваю на природі. З власного досвіду знаю, що це прекрасне середовище для спілкування з Богом. А ще це місце для глибшого пізнання Творця.
Але іноді бачимо й недостатньо добрі приклади стосунків людини з природою. Цей світ, наче Божий одяг. Забруднюючи довкілля, завдаючи йому шкоди, грішимо.
Людина має піклуватися про оточуючий світ, дарований Богом, бути добрим господарем, а не байдужим найманцем», – вважає отець Ігор.
Інформаційна служба Інституту еколого-релігійних студій