Дослідження кажанів в греко-католицьких храмах Закарпаття

Нещодавно Ватикан оголосив Рік екології, приурочений до 5-річчя виходу енцикліки Папи Франциска «Laudato si», яка торкається проблеми охорони «спільного дому» – навколишнього середовища. Рік екології офіційно розпочався 24 травня 2020 року. В його програму включено цілу низку заходів та різних ініціатив, спрямованих на просування екологічної свідомості ( https://www.iers.org.ua/098-2/).

У контексті цих подій із благословення єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Мілана Шашіка розпочато наукові дослідження біорізноманіття ссавців із ряду рукокрилих, тобто кажанів. Ці дослідження проводяться в рамках комплексного проєкту “Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів в прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України” (https://www.iers.org.ua/%d0%bb85/),керівником якого є Олександр Бокотей – секретар комісії з екології Мукачівської греко-католицької єпархії та керівник Інституту еколого-релігійних студій. Слід зауважити, що досі ще ніхто не досліджував кажанів на горищах храмів більшої частини Закарпатської області. Лише частково подібне дослідження здійснювалося у храмах Великоберезнянського району.

На сьогодні, хоч і відомо, що в області офіційно нараховується 23 види кажанів, але про їхні місця існування та інші особливості життя в деталях знаємо далеко не все. Беззаперечним є той факт, що кажани – дуже корисні тварини. Один кажан може з’їсти від 500 до 3000 комах за вечір, частина цих комах є шкідливими для людини або сільського господарства. Кажанів спеціально оберігають та приваблюють до виноградників французькі виноградарі, адже кажани регулюють чисельність метеликів, які завдають шкоди винограду (https://ircef.org/9071/9071/).
Представники Міжнародного союзу охорони природи та Міжнародної організації зі збереження кажанів стурбовані тим, що понад двадцять видів кажанів у світі виявилися на межі повного зникнення, а понад сто – нечисленні та дуже вразливі. Тому всі види кажанів Закарпаття занесені до Червоної книги України. Кажани дуже чутливі до низьких температур. У нашій смузі крилаті комахи восени зникають, тому кажани впадають у сплячку з середини осені до початку весни.

Фото: Греко-Католицький храм в с. Вербовець, Виноградівський р-н

У рамках вищезгаданого проекту для дослідження кажанів був запрошений відомий орнітолог Андрій-Тарас Башта — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту екології Карпат Національної академії наук України. Разом із керівником проекту Олександром Бокотеєм та членом комісії з екології Мукачівської єпархії Михайлом Біланичем він проводив основні дослідження і визначення видів різними методами: за наявністю посліду, візуальним обстеженням горищ і дзвіниць та ін. В процесі досліджень до команди дослідників приєднались орнітолог Леонід Покритюк та блогер-краєзнавець Супруненко Олег.

Те, що дослідження кажанів здійснювалось влітку-восени, є логічним, адже саме в цей період кажани живуть тут, народжують і вирощують потомство! Глибокою осінню і аж до початків весняних теплих днів кажани перебираються з-під дахів і веж храмів у підвали будівель, штольні і печери, бо там стабільніша температура повітря, що не дасть їм замерзнути.

Тривала експедиція протягом п’яти коротких етапів від червня до 12 вересня і разом склала 15 днів досліджень, протягом яких дослідили 143 храми у 98 селах та містах Закарпаття

Перший етап проводили 4-6 червня, досліджуючи храми Ужгородського району. Він детально описаний у публікації: «Під дахом храму: в гостях у несправедливо обвинувачуваних у пособництві COVID-19 – кажанів» розміщеної на сайті Prozahid: https://prozahid.com/pid-dakhom-khramu-v-hostiakh-u-nespravedlyvo-obvynuvachuvanykh-u-posibnytstvi-covid-19-kazhaniv/.

Досліджували як старі так і нові храми. Наприклад храм Вознесіння Господнього у селі Підгорб. Хоча там кажанів і не знайшли, але за певними ознаками та свідченнями людей під дахом певний час проживали сови.

25-27 червня відбувся другий етап досліджень. За три дні було досліджено храми населених пунктів: місто Берегово і села Берегівського району (Дейда, Бейгань, Балажер, Яноші, Мочола, Бадалово, Варієво, Боржава, Квасово, Запсонь, Косино, Данилівка, Батьово, Баркасово, Рафайлово).

Фото: Греко-католицький храм св. Георгія Побідоносця у с. Великі Береги, разом з командою дослідників о. Віктор – парох храму

Під час продовження експедиції познайомилися з цікавими людьми, унікальною архітектурою і отримали чудові результати, які будуть опубліковані в рамках наукових статей.
Кажани тут живуть в таких греко-католицьких храмах, як храм у с. Квасово. Окрім того, кажани можуть жити у віковому дереві липи, що біля храму, в якому є величезне дупло.

Фото: Храм Покрова Пресвятої Богородиці та вiкова липа бля неї у с. Квасово

Фото. Дослідники з отцем Міклошом Егреші біля греко-католицького храму в с. Балажер

Фото: Храм в с. Яноші, Іконостас та частина розпису авторства Ф. Видри в храмі (На дворі біля цього храму є поховання 1918 року, людини яка померла від побутувавшої тоді в Європі епідемії “іспанки”).

Окрім кажанів, на важах і горищах храмів, зачасту, живуть птахи, зокрема, сови, голуби, ластівки, горобці (та ін.), різні комахи, павукоподібні і ще цілий ряд тварин.

Фото: Греко-католицький храм Архстратига Михаїла у с. Шаланики (Виноградівський район). На фото разом з дослідниками парох храму о.Йозеф Чірпак

Третій етап здійснювався з 9 по 11 липня. Були обстежені храми в основному Виноградівського району та частини Берегівського: Четфолво, Вілок, Тисобейкень,Тиводарфолво, Неветленфолу, Петерфолво,Форголань,Ботар, Оросієво, Шаланки, Перехрестя. Нове село, Матієво, Вербовець, Чорний поток, Бене, Кідьош, Великі Береги, Нижні ремети, Верхні ремети, м. Виноградово та с. Богаревиця (Іршавського району). Детальніше про це в статті «Берегівщина долучилася до проекту «BAT4MAN», опублікованій на сайті http://beregovo.today/NewsOpen/id_news_532010).

Фото: Греко-Католицький храм в с.Нижні Ремети, парох о. Іван Кузьма

20-22 серпня відбувся 4-й етап експедиції, а власне до Виноградівського, Іршавського та Мукачівського районів Закарпаття. Детальніше цей етап був описаний у співавторській статті «Вивчаючи кажанів, дослідили й чимало історичної спадщини» розміщеної на сайті Інститут еколого-релігійних студій. https://www.iers.org.ua/

Фото: Греко-Католицький храм в с. Геча (Берегівський р-н), з парохом о. Іваном Габором

Було обстежено сакральні споруди в таких населених пунктах, як Великі Ком’яти (Виноградівщина), Заріччя, Сільце, Хмільник, Дубрівка, Луково, Імстичево, Білки, Осій, Ільниця, Мала Розтока (Іршавщина), м. Іршава, Дерцен, Нижній Коропець, Жнятино, Павшино (Мукачівщина), м. Мукачево (центр, а також райони колишніх сіл Паланок та Підгород).

З 10 по 12 вересня (під час 5 етапу експедицій) командою здійснювалось обстеження храмів Ужгородського, Перечинського та Мукачівського районів на наявність чи відсутність кажанів.

Фото: Греко-Католицький храм Успіння Пресвятої Богородиці в м. Виноградово, парох о. Мирослав Сипко

В загальному досліджено 147 храмів різних християнських конфесій в 100 населених пунктах Закарпаття. З них греко-катодицьких храмів обстежили – 63.

Більшість з них позначені на Міжнародній мапі проекту:

Рисунок: Міжнародна мапа проекту “Batman…”

Особливу увагу хочеться звернути на греко-католицькі деревяні храми, які траплялись дослідникам за дослідницькими маршрутами.

Фото: с.Ракошино, Мукачівський район, Греко-католицький храм Різдва Івана Хрестителя

Фото: с. Анталовці (Ужгородський р-н), храм святого Івана Павла ІІ, Папи Римського

В ході досліджень всіх етапів було виявлено 7 видів кажанів. Найчастіше траплявся Вухань звичайний (Plecotus auritus), вечірниця руда (Nyctalus noctula) та ін. Паралельно з дослідженням кажанів вивчалися й птахи, які також полюбляють оселятися у вежах храмів. Насамперед це сови. У низці храмів були виявлені сліди перебування цих птахів, передусім сича хатнього та рідкісної червонокнижної сипухи, яку недарма називають «церковною совою».

Фото: Греко-католицький храм у с. Боржава, Берегівський р-н, 26 червня

Під час поїздок науковці та краєзнавці окрім основної мети мали змогу наочно побачити храмові розписи стін та іконостаси церков с. Яноші (Берегівський р-н) та с. Білки (Іршавський р-н), розписані Фердинандом Видрою ще в 19 столітті – які є значною історичною цінністю та культурним надбанням України.

Під час експедицій звернули увагу на церковні калатала, які використовуються у Римо-Католицькій, Православній та Греко-Католицькій церкві замість дзвонів у передвеликодні страсні дні – від Великого Четверга до Великодньої Суботи. Калатала мають багато народних назв і є дуже різноманітних форм, виготовляються з різних матеріалів.

Фото: церковне калатало, або клепало (корба)

Дослідники щиро вдячні всім отцям-парохам і відповідальним особам, які щиро приймали і відкривали храми для можливості дослідження кажанів та птахів у них!